Складські будівлі, цегляна електростанція, сліди колишньої портової інфраструктури — Олов’янка на невеликій території об’єднує кілька різних розділів історії Гданська. З боку Мотлави та Каналу на Степці її оточує вода. Однак, як і сусідній Острів Складів, вона не з самого початку була островом.
До того, як з’явився острів
Олов’янку відокремив від материка прокопаний у 1576 році Канал на Степці. Раніше ця територія вже використовувалася в господарських цілях: тут працювали теслярські та суднобудівні майстерні, ремонтували плавзасоби та зберігали товари. Найстаріші зерносховища з’явилися на початку XV століття.
Назва острова пов’язана зі свинцем, який тут складували перед подальшим транспортуванням. Сировина надходила водним шляхом, зокрема, з околиць Олькуша. Отже, сучасна назва цього місця зберігає пам’ять про конкретний товар та далекі сполучення Гданського порту.

Королівське зерно на Мотовлі
У 1454 році Казимир Ягеллонський передав цю територію місту, зобов’язавши його забезпечити зерносховище для королівського зерна. Це ще один доказ важливості Гданська в торгівлі та транспортуванні сільськогосподарських продуктів. Біля води були потрібні склади, з яких можна було легко здійснювати перевантаження.
Відомий сьогодні Королівський зерносховище у своєму основному вигляді походить з початку XVII століття. Тому не слід ототожнювати дату королівського наказу з віком нинішньої будівлі. Як і в інших частинах порту, забудова замінювалася, перебудовувалася та пристосовувалася до нових потреб.

Острів праці та міських об’єктів
У XIX столітті Олов’янка почала виконувати дедалі більше функцій. Поряд зі складами з’явилися об’єкти, що обслуговували сучасне місто. Була зведена насосна станція для відведення стічних вод, будівлі та характерна димовена якої належать до промислової спадщини острова.
Водночас воду використовували також для відпочинку та спорту. Своє місце тут знайшли веслувальні клуби. Отже, портове оточення поєднувало працю, розвиток міської інфраструктури та рекреацію — функції, які на архівних видах можна розпізнати поруч одна з одною.

Від електростанції до концертних залів
Наприкінці XIX століття на острові було збудовано міську електростанцію. Польська Балтійська філармонія вказує 1897–1898 роки як період спорудження об’єкта. Цегляні будівлі стали важливою частиною панорами Олов’янки та символом чергового етапу розвитку Гданська.
Після Другої світової війни об’єкт було перетворено на теплоелектростанцію. Припинення промислової діяльності відкрило шлях до нового використання будівель. Колишній комплекс було переобладнано під штаб-квартиру Польської Балтійської філармонії та музично-конгресовий центр.

Дивлячись на Олов’янку з Мотлави, можна побачити цю зміну призначення, не відриваючи її від портового минулого. Склади нагадують про торгівлю, електростанція — про розвиток техніки, а сучасна культурна діяльність додає черговий розділ. Острів зберіг свій зв’язок із річкою, хоча вже давно зберігає набагато більше, ніж просто товари.
